Варвара Гуцол, учениця 9 класу Криворізької гімназії № 49 посіла І місце в Національному літературному конкурсі “0-бачність”. Її оповідання про дівчинку Злату, яка стала президентом і ввела нові методи боротьби з порушниками дорожнього руху, відмітила член журі керівник проекту “Шкільний офіцер поліції” Катерина Белугіна: “Ми читали ці матеріали і вдень, і вночі. – Зізнається Катерина. – Я і не пам’ятаю, коли читала щось інше, ніж свої робочі матеріали. Було складно обирати, бо все, що пишуть діти — це від душі. Мені запам’ятався твір про дівчинку Злату. Маленькою цю дівчинку збив автомобіль. На щастя, вона вижила. А коли вона виросла, то зробила усе можливе, аби на наших дорогах стало безпечніше.

Читайте оповідання Варвари Гуцол “Історія Злати”

Цей вечір видався морозним. Крім того, сніг сипав так, наче на небі янголи порозсипали цукрову пудру. Дороги замело, а снігоприбиральні машини не встигали розчищати їх, навіть не кажучи й про тротуари міста. Одним з таких проспектів йшла, намагаючись щось побачити, дванадцятирічна Злата, що поверталася від бабусі. Сьогодні у Злати День народження, і вона, ідучи засніженим містом, поринула в розповідь, яку чула від мами.

        – Тоді була ясна погода, не дивлячись на зимній морозець, – згадувала її мати.- Навіть снігу не було. До вечору. От тоді все і почалося. Лиш я відчула, що твоє народження близько, за вікном пологового будинку закружляли сніжинки. А коли я побачила твоє біленьке личко, золоті волосинки, небесно-блакитні очі, і усміхнені пухкі, як вишеньки, губенята – то зрозуміла, що у цей день з’явилося справжнє диво.
– Невзе я – диво??- щиро здивувалася маленька Злата.
– Ти – маленьке янголятко, якого ми з татом чекали дуже довго, і для нас ти найцінніша річ у нашому житті.- Мати ласкаво посміхнулася, і продовжила ліпити вареники.
Очі малої розширилися так, немов ось-ось їх морські хвилі поглинуть тебе, і віднесуть на блакитні острови наївності і дитячого щирого подиву.
– Пам’ятай, ти і твоє життя – не варті ніяких коштів, і ніхто не має дозволу його кривдити чи ламати.
– Ламати?! – знову аж підскочила вкрай здивована дитина.
– Не лякай дитину, рано їй слухати лекціїї про вартість свого життя.- На кухні з’явився Златин тато, Петро.- До того ж, ніхто не посміє зачепити татового янголятка, бо пізнає щиру диявольську лють!- тут Петро скорчив гримасу, пародуючи мультфільм, який дівчинка дивилася зранку, чим розсмішив дружину і дочку, бо по всьому будинку залунав їх дзвінкий сміх.

Виринувши зі спогаду Злата різко зупинилась, бо ледь не пішла на червоне світло світлофора. Хоч нічого не сталось, вона настільки занурилась у власні думки, що тепер, через здогади про те, що могло трапитись, її серце калатало так сильно, немов скажених птах.
Дорога була широкою, тому вона ще раз подивилась направо і наліво та приготувалася йти. Залишалося 10 секунд. На дорозі з’явилася машина, що неслася зі швидкістю, яка перевищувала норму вдвічі. У голові чоловіка напідпитку промайнула думка :” Та встигну!”

***

 Він не встигав, але що ж , краще додати газу. “2”. Злата рушила. “1”. ” ЯКОГО БІСА?!”. У голову водію наче вдариа блискавка і він вже нічого не розумів у шоковому стані. ” Перехід дозволено”. Злякані очі, блакитне небо яких відкрилося водію. За одну секунду він побачив у них той маленьких блакитний рай, у який так радо бувало заглядали сонячні промінці навесні. Ті очі, які мали повне право називатися дивом, тепер виражали лише смертельний переляк, жах, і одне-єдине питання :” Чому це зі мною?”.Те, побачене за одну мить видовище, голкою вп’ялося у серце і розум, залишивши довічний шрам. А Злата згадала ті материні слова : ” .. життя не варто ніяких коштів..”, “.. ніхто не має права цього ламати..”. Але ненадовго, бо її вже відкинуло на 5 метрів, і біль встиг проникнути у неї так швидко, що дійшов до кожного нейрону її невинного дитячого тіла, примушуючи мозок відключитись. Злата змушена страждати. Не по своїй волі – по волі п’яного водія, що не думав ні про що, окрім себе, коли сідав за кермо. Але грошима йому не спокутувати провину, і він це сам знає, бо тепер ніколи не залікувати ті шрами, що вкрили залишки його духовного світу; не зможе забути ті очі. Очі зруйнованого ним раю, очі змертвілого янгола.

Чи варто розповідати про ту годину, коли під час подружньої розмови задзвонив телефон, і про смертельно-бліде обличчя Петра? А чи про істерику дружини до втрати свідомості? Ні. Бо це не передасть той біль утрати, який розриває серце матері, дитину якої вже не повернути, лише через вчинок справжнього дурня. Дійсно, кому потрібні ті дорожні правила, це ж усього лиш вбивство.

            Від Петра і Оксани, життєрадісних і приємних людей залишилось небагато. Тепер це тількі не відчуваючі нічого, окрім щохвилинного болю люди, з темними впадинами під очима, і настільки вимореними, що крізь шкіру від нестачі їжі виднілись кістки. Вони тепер жили не в світлому і затишному будинку, а біля лікарняного ліжка, в просоченій безнадйністю клініці. Стан Злати був стабільним. На межі зі смертю. Їх янголя лежало зі зламаними ребрами, ногою, вивихом ліктя, розбитим обличчям і ампутованою рукою. Це ж треба було біля пішоходу саме того дня починати міняти труби, і дотого ж залишати їх не прикритими. Зате водій Олег горно погуляв із друзями в барі, і їхав за пивом. Більше він взагалі не питиме.

***

– Та скоріш! – квапила Оксана Петра, тримаючи в руках каструлю з тістом і біжучи до телевізору, де от-от почнеться прес-конференція презедента, на якій обговорюватимуть порушеня правил дорожнього руху.
-Вже почалося, біжу!- надягаючи окуляри і кладучи газету на столик, Петро ввімкнув телевізор, і подружжя сіло дивитися.

          “Шановні громадяни!- жіночий голос почувся у всіх телевізорах країни.- Хочу оголосити, що дивлячись на відсоток аварій у країні, уряд знайшов спосіб перевихувати наш народ, який на відміну від європейців не повністю розуміє наслідки цих аварій. Проблема полягає у тому, що деякі з нас, на жаль, не можуть реально брати на себе відповідальність за життя оточуючих, тому не бажають притримуватись закону, думаючи, що все вирішують гроші. У новому 2048 році ми запустимо у дію спеціально розроблені вітчизняними вченими окуляри віртуальної реальності.

Кожен – хто тільки отримує права, або хто вже їх має – матиме пройти тест, уникнення якого карається позбавленням водійських прав і штрафом у сумі 7 тисяч доларів. Це буде двохвилинне відео у режимі 13-D, у якому ця особа знаходитиметься водієм у нетверезому стані. На дорозі за 5 секунд з’явиться її близька людина. Можливо вам здасться це жорстоким, проте доведено, що такий метод вплинув на 99% водіїв.

Краще пережити це штучно, без наслідків, аніж потім скалічити комусь життя. Любі співвітчизники, повністю вирішити цю проблему можна лише в тому випадку, коли цього хоче народ. Тож не чекайте, що щастя впаде з неба, а робіть кожен свій маленький внесок – дотримуйтесь правил дорожнього руху, тим самим підштовхуючи країну на крок ближче до розв’язання проблеми!”

Згодом це дійсно здійсниться, а зараз, у цю саму хвилину, коли Президент поправила протез на руці, у будинку №33, сидячі на дивані, у обох батьків з’явилися сльзи горості і радості, за свою 43-річну Злату Петрівну, яка переживши наслідки тієї аварії, натвердо вирішила, що простежить за тим, щоб такого більше ні з ким не трапилося.

 Авторська пунктуація і орфографія збережена.